[:ru]Переход имущественных прав к другому лицу предопределяет переход к нему и прав на ту часть земельного участка, на которой непосредственно расположен соответствующий объект недвижимости, и части земельного участка, которая необходима для его обслуживания. Лицо, которое приобрело право собственности на объект недвижимости, расположенный в пределах земельного участка, которым пользовался предыдущий владелец недвижимого имущества, приобретает право требовать оформления на свое имя документов на пользование всем земельным участком на условиях и в объеме, которые были установлены для предыдущего землепользователя-владельца объекта недвижимости, или частью земельного участка, которая необходима для обслуживания объекта недвижимости расположенного на ней.
Соответствующее положение содержится в постановлении КГС ВС от от 19 мая 2020 года по делу № 127/10011/18.
Обстоятельства дела
Истцы обратились в суд с иском в Винницкий городской совет о признании права собственности на земельный участок, в котором просили: признать за ними право собственности за каждым по Ѕ части земельного участка, общей площадью 0, 8302 гектар.
Решение суда первой инстанции, с которым согласился суд апелляционной инстанции, мотивировано тем, что с приобретением истцами права собственности на комплекс зданий и сооружений, которые расположены на спорном земельном участке, к ним, как к новым владельцам этого недвижимого имущества, в силу положений статей 120 ЗК и 377 ГК, не перешло право собственности на спорный земельный участок, так как продавец на момент заключения договора купли-продажи не имел права собственности на этот земельный участок.
Позиция ВС
Статья 16 Закона “О Государственном земельном кадастре” устанавливает, что земельному участку, сведения о которой внесены в Государственный земельный кадастр, присваивается кадастровый номер. Кадастровый номер земельного участка является его идентификатором в Государственном земельном кадастре.
Согласно частям первой, четвертой статье 120 ЗК в случае приобретения права собственности на жилой дом, здание или сооружение, которые находятся в собственности, пользовании другого лица, прекращается право собственности, право пользования земельным участком, на котором расположены эти объекты. К лицу, которое приобрело право собственности на жилой дом, здание или сооружение, размещенные на земельном участке, который находится в собственности другого лица, переходит право собственности на земельный участок или его часть, на котором они размещены, без изменения его целевого назначения. В случае приобретения права собственности на жилой дом, здание или сооружение несколькими лицами право на земельный участок определяется пропорционально к частям лиц в праве собственности жилого дома, здания или сооружения.
Указанная норма закрепляет общий принцип целостности объекта недвижимости с земельным участком, на котором этот объект расположен. По этой норме определение правового режима земельного участка находится в прямой зависимости от права собственности на здание и сооружение и предусматривается механизм раздельного правового регулирования нормами гражданского законодательства имущественных отношений, которые возникают при заключении сделок относительно приобретения права собственности на недвижимость, и правового регулирования нормами земельного и гражданского законодательства отношений при переходе прав на земельный участок в случае приобретения права собственности на недвижимость.
При этом при применении положений статьи 120 ЗК в сочетании с нормой статьи 125 ЗК следует исходить из того, что в случае перехода права собственности на объект недвижимости в установленном законом порядке, право собственности на земельный участок у приобретателя недвижимости возникает одновременно с возникновением права собственности на возведенные на земельном участке объекты. Это правило касается и случаев, когда право на земельный участок не было зарегистрировано одновременно с правом на недвижимость, однако земельный участок раньше приобрел признаки объекта права собственности.
То есть по общему правилу, закрепленному в части первой статьи 120 ЗК, лица, которые приобрели право собственности на здание или сооружение становятся владельцами земельного участка на тех же условиях, на которых он принадлежал предыдущему владельцу.
Переход имущественных прав к другому лицу предопределяет переход к нему и прав на ту часть земельного участка, на которой непосредственно расположен соответствующий объект недвижимости, и части земельного участка, которая необходима для его обслуживания. Лицо, которое приобрело право собственности на объект недвижимости, расположенный в пределах земельного участка, которым пользовался предыдущий владелец недвижимого имущества, приобретает право требовать оформления на свое имя документов на пользование всем земельным участком на условиях и в объеме, которые были установлены для предыдущего землепользователя-владельца объекта недвижимости, или частью земельного участка, которая необходима для обслуживания объекта недвижимости, расположенного на ней (постановление Большой Палаты Верховного Суда от 4 декабря 2018 года по делу № 910/18560/16).
Следовательно, спорный земельный участок имеет кадастровый номер, определенную площадь, однако любое право на нее (собственности, пользование и тому подобное) не зарегистрировано.
Джерело: Лига Закон[:ua]Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об’єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об’єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім’я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об’єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об’єкта нерухомості розташованого на ній.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від від 19 травня 2020 року у справі № 127/10011/18.
Обставини справи
Позивачі звернулись до суду з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, у якому просили: визнати за ними право власності за кожним по Ѕ частці земельної ділянки, загальною площею 0, 8302 га.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що з набуттям позивачами права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК та 377 ЦК, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як продавець на момент укладення договору купівлі – продажу не мав права власності на цю земельну ділянку.
Позиція ВС
Стаття 16 Закону “Про Державний земельний кадастр” встановлює, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 120 ЗК у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК у поєднанні з нормою статті 125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.
Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об’єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об’єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім’я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об’єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об’єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).
Отже, спірна земельна ділянка має кадастровий номер, визначену площу, однак будь-яке право на неї (власності, користування тощо) не зареєстровано.
Джерело: Ліга Закон[:]