[:ua]Відповідно до п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав), що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
При цьому відповідно до частини першої ст. 182 Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1952).
Пунктом 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Слід зазначити, що згідно з частиною другою ст. 331 Цивільного кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
При цьому до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об’єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Враховуючи викладене, об’єкти незавершеного будівництва не визначені ПК як об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Джерело: ЛІГА.ЗАКОН
[:ru]В соответствии с п. п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Налогового кодекса плательщиками налога на недвижимое имущество, отличающееся от земельного участка, являются физические и юридические лица, в том числе нерезиденты, которые являются владельцами жилой и/или нежилой недвижимости.
Объектом налогообложения является объект жилой и нежилой недвижимости, в том числе его часть.
Базой налогообложения является общая площадь объекта жилой и нежилой недвижимости, в том числе его частей.
База налогообложения объектов жилой и нежилой недвижимости, в том числе их частей, которые находятся в собственности физических лиц, исчисляется контролирующим органом на основании данных Государственного реестра вещных прав на недвижимое имущество (дальше – Государственный реестр прав), которые безоплатно предоставляются органами государственной регистрации прав на недвижимое имущество и/или на основании оригиналов соответствующих документов налогоплательщика, в частности, документов на право собственности.
База налогообложения объектов жилой и нежилой недвижимости, в том числе их частей, которые находятся в собственности юридических лиц, исчисляется такими лицами самостоятельно исходя из общей площади каждого отдельного объекта налогообложения на основании документов, которые подтверждают право собственности на такой объект.
При этом в соответствии с частью первой ст. 182 Гражданского кодекса право собственности и иные вещные права на недвижемые вещи, обременения этих прав, их возникновения, переход и прекращение подлежат государственной регистрации.
Порядок проведения государственной регистрации прав на недвижимость и основания отказа в ней устанавливаются Законом № 1952 – ІV “О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их обременений” с изменениями и дополнениями (дальше – Закон № 1952).
Пунктом 1 части первой ст. 2 Закона № 1952 установлено, что государственная регистрация вещных прав на недвижимое имущество и их обременений (дальше – государственная регистрация прав) – это официальное признание и подтверждение государством фактов приобретения, изменения или прекращения вещных прав на недвижимое имущество, обременений таких прав путем внесения соответствующих сведений в Государственый реестр прав.
Следует указать, что согласно части второй ст. 331 Гражданского кодекса право собственности на новосозданное недвижимое имущество (жилые дома, здания, сооружения и тому подобное) возникает с момента завершения строительства (создание имущества).
Если договором или законом предусмотрено принятие недвижимого имущества в эксплуатацию, право собственности возникает с момента его принятия к эксплуатации.
Если право собственности на недвижимое имущество в соответствии с законом подлежит государственной регистрации, право собственности возникает с момента государственной регистрации.
При этом до завершения строительства (создания имущества) лицо считается владельцем материалов, оборудования и тому подобное, которые были использованы в процессе этого строительства (создания имущества). В случае необходимости такое лицо может заключить договор относительно объекта незавершенного строительства после проведения государственной регистрации права собственности на него в соответствии с законом.
Учитывая изложенное, объекты незавершенного строительства не определены НК как объекты налогообложения налогом на недвижимое имущество, отличное от земельного участка.
Джерело: ЛІГА.ЗАКОН[:]